shkolakz.ru 1

Мета заходу: Познайомити учнів з основними віхами розвитку рідної мови, розширити знання про красу і багатство української мови; розвивати інтерес до звичаїв, традицій, обрядів свого народу, знання фольклору; виховувати почуття патріотизму любові до України та її духовних скарбниць.



Хід заходу


Вчитель
. Рідна мова — це мова дитинства, мова казок і пісень, мова землі й трави, що

вибивається з цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого цвіту, над яким вона в'ється.

Це слово синього неба і гомін нашої героїчної, нещасної і щасливої історії.

Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. 3 21 лютого 2002 року на Україні щорічно відзначають День української мови.

Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб , сіль, на слово щире , на бесіду мудру , на наше свято рідної мови!

(виходять учні 4 класу)

1. Добрий день вам, рідні,
В нашій світлій хаті.
Як гостей найкращих
Раді зустрічати!


  1. Гостей дорогих
    Ми вітаємо щиро,
    Стрічаємо хлібом,

Любов'ю і миром.


3. Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.


4.Сійся, родися, жито-пшениця

І всяка пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти,
Гарні українські діти.

5 Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

6. Добута з надр далеких поколінь,

Ти скарб наш вічний —

Українська мово!

Тебе кували в кузнях ковалі —

І гартувалось сталлю кожне слово.


7. Українська мова —

Давня й молода.

Світить рідне слово,

Як жива вода.

8. Звідки воно взялось,

Діло не просте...

В душу засівалось,

І з душі росте.


9. Для мене рідна ти з дитячих літ,

Коли співала мати колискову.


І гріх забуть Шевченків «Заповіт»,

Святе й безсмертне Кобзареве слово.


10. Мово рідна, живи в ріднім домі,
Вертайся, рідно мово,

У душу народу,

У серце Вкраїни.


11. ЇЇ, незміряно багату,
Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній чудовий,

Люблю, люблю вкраїнську мову.


12. Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?:

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є ще і байрак!


13. Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого,

Що постане річкою.

В пагінця зеленого,

Що зросте смерічкою.


14. Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово,

У барвінки зодягайся,

Моє щире слово.


15. Колосися житом в полі,

Піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти

Мудрі і веселі.


16. Щоб на все життя з тобою

Ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої

Мовоньку кохали.


17. Вимовляю кожне слово,

Кожне слово — наче спів.

Найдорожча — рідна мова,

Мова діда і братів.

Дім дитинства в кожнім слові,

Материнський, теплий, свій...

Не зустрінеш в іншій мові

Слів «Івасик, любий мій!»


18. Так бабуся зустрічає,

Каже: «Рідні ви мої»,

А за хатою співають,

Мов шалені, солов'ї .


Вчитель : А зараз ми звернемось до нашого славного історичного минулого .


На сцені учень 10-го класу в костюмі Нестора-літописця си­дить за столиком. Перед ним розкрита «старовинна» книга, справа — каламар.

Нестор.
Словіни — народ великий! Сидять одні побіля озера Ілмер, де збудували город великий Новгород, а інші — сіверці — сидять по Десні, по Семі й по Сулі. Мовою слов'янською складено стільки грамот, оповідей, билин, і треба їх звести в одну літописну історію. (Відкриває книгу.) Що ж хочу я в літі 1113-му від народження Христа впи­сати і зберегти у своєму часописі?! (Задумується.) Добре я пам'ятаю трагічну загибель славних Бо­риса і Гліба, синів Ярослава Мудрого, що їх убив підступний Ізяслав.



...Дружинники переказують, як билися Ярослав зі Святополком, як прийняв князь Олег смерть від коня свого. (Перегортає сторінку.) А ось важли­вий запис — стольний град наш Київ заснували Кий, Щек і Хорив. (Знову перегортає сторінку.) А ось запис від року 1050. У цей священний рік засновано Києво-Печерський монастир...

А в літо 1096-те напали на нього половці-кочівники. (Задумливо хитає головою.) ...У літо 1097-те в Любечі вперше зібралися на з'їзд свій князі великі. (Бере перо.)

Бог наш тепер один — і варто всім його при­йняти в серце своє... (Пише.)

Чи хтось знайде коли труди душі моєї?...

...Чи зуміє прочитати і чи зрозуміє , що писало перо моє?... (Пише.)


Виходить учениця з виданням «Повісті временних літ» у руках.

Учениця .Тримаю в руках сучасне видання «Повісті временних літ». Це не просто пам'ятка писемності, це перша й найдавніша пам'ятка історії українсько­го народу. Це бездонне джерело мудрості, епічних настанов і перших заповідей наших предків.

Звертаюся до нього знов і знов, щоб віднайти відповіді на життєві питання, духовно зрости і зміцніти, стати достойним громадянином своєї держави. (Виходить.)

І ведучий. Рідна мова . Вона неповторна , співуча й мелодійна , бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах луків і трав.

ІІ ведучий
. Сила слова безмежна , хоч воно вмирало з голоду і бідувало, переслідувалось і заборонялось. Воно знову оживає і сміється знову, хвилює найтонші струни людського серця. Тому і звучить зараз пісня" Рідна моя земле".


( звучить пісня " Рідна моя земле " на слова і музику Наталії Май у виконанні учнів 9 класу )

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.


Учні (хором). Це наша рідна мова!

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається Материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова — чудова, мелодійна, багата.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є своя держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли , не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата мелодійна наша українська мова.

Вчитель. Запрошуємо до слова учнів 2 класу.

1. Українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельно - чиста,
І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.


2. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.


Вона живе й співа в моєму серці,

ЇЇ ми дуже любимо усі .


3. Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі рідна і барвиста,

А як без неї на Землі прожить?


В нас, українців, - українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко, нас щедро зігріва.


4. Є в нашій мові слова пречудові:
Гарні звертання, слова-привітання.
Треба їх добре нам пам'ятати

І повсякденна у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!


5. Ще коли навіть дитятко в колибі,
Мама навчає казати «Спасибі!»
Слово подяки завжди пам'ятай,
«Дякую!» - слово частіше вживай!


6. Слово чарівне відкриє нам казку.
Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!»
«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»
Музика лине у кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казочці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.


7. До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була, як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло,
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов'ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.


( звучить пісня " Золота , золота зіронька у небі " на музику і слова Наталії Май )

Ведучий. Учися, мій друже, відмінником будь.

Люби і поля, і діброви!

І де б ти не був, де б не жив, не забудь.

Своєї вкраїнської мови.



Я запрошую до слова учнів 3 класу.


1.Звуків дуже є багато,

У природі все звучить:

Свище вітер, грім завзято

В темнім небі гуркотить.

Навесні співає пташка,

І струмочок жебонить.

Джміль гуде, дзвенить комашка,

Все по-своєму звучить!


2.Звуки всі пізнати можна,

Хоч багато в світі їх.

Розбере дитина кожна,

Де тривога, сум чи сміх.

Але звуки ці - немовні:

Стукіт, грюкіт, шелест, свист.

Хоч приблизно та умовно

Ними скаже щось артист.


3. Знайте всі, мої шановні,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовні,

Що складаються в слова.

Звуки зібрані у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рідну мову,

Українську, чарівну.


4. А щоб ми все зрозуміли,

Щоб могли багато знать,

Звуки букви нам створили,

Щоб писати і читать,

Їх взяли, пошикували,

Щоб нікого не згубить.

Та абеткою назвали –

Ось її нам треба вчить.


5. Солов’їну, барвінкову,

Колосисту - на віки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина, так, як мати,

Мова в кожного із нас!


6. Мова кожного народу

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші - трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.


7. О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співочого народу,


Що був, і є, і буде у віках.


(Звучить пісня "Новий день" ,музика і слова Наталії Май )


Вчитель. Мова приховує в собі багато таємниць . Лише той, хто її вивчає , зможе знайти , зрозуміти і розкрити ці скарби . Які це скарби і де їх шукати ?

Сьогодні ми їх спробуємо віднайти.




Ведучий. Перший скарб — народні казки.

Любов до Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народи­лись, до пам'яті про рідний поріг, до мудрої народ­ної казки. Немає у світі людини, яка не любила б або не чула б казок. У них схвалюється добро і завжди засуджується зло, і обов'язково казка має повчальний характер.


Учитель. Ви, діти, знаєте багато з них, а чи зможете відгадати?

Учитель зачитує цитати з відомих учням казок.

Я по засіку метений, я на яйцях спечений.
Я від баби утік, я від діда утік,

Та й від тебе, зайчику, утечу! («Колобок»)


Я за три копи куплена, півбока луплена.
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу, хвостиком замету,
Тут тобі й смерть! («Коза-дереза»)


Няв-няв-няв! А ті думають:

«От вражого батька син, ще йому мато!

Це він і нас поїсть!» («Пан Коцький»)


Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка.

Та й загубив дід рукавичку. («Рукавичка»)


Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята,
Та й понесіть до батенька.
А в батенька їсти-пити,

Ще й хороше походити! («Івасик-Телесик»)


Вона тоді стриб на вовка та:

«Битий небиту везе! Битий небиту везе!..»

(«Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»)


Вчитель . Другий скарб — загадки.

Нашу мову неможливо уявити без загадок, прислів'їв та скоромовок. Ви теж багато знаєте їх. Я пропоную вам відгадати загадки .


(учні відгадують загадки )

Красивий, щедрий, рідний край.

І мова наша — солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься ... (Україна).


Цвітуть сади, Дніпро шумить,

І пісня ллється солов'їна,

І жайвір лине у блакить.

Це рідна наша ... (Україна).


Хто вродлива ця панянка,

що сорочка-вишиванка?

— А я дівчина Устинка,

Я маленька ... (українка).


Коли хочеш ти читати,

То мене повинен знати,

А коли мене не знаєш,

То нічого не вгадаєш. (Абетка)


Чистенькі віконця

Сміються до сонця,

Діточки довкола.

Наша люба... (школа).


Разом стіл я і стілець,

Хто вгадає — молодець! (Парта)


Є чарівник у школі в нас,

А ну впізнайте, хто він?

Озветься — тиша йде у клас,

Озветься ще раз — гомін.

Щоб не спізниться на урок,

Нам голос подає... (дзвінок).


Невеличка хатка.

Там живуть малятка.

Ми їх, гостроносих,

У портфелях носим. (Олівці)


Ведучий . Третій скарб - прислів’я.


Прислів’я - короткий, образний вислів із повчальним змістом. Мабуть, учні 6 класу знають багато прислів’їв.

( Діти 6 класу розповідають прислів'я про мову)

Слово до слова — зложиться мова.

Птицю пізнають по пір'ю, а людину — по мові.

Красне слово — золотий ключ.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Шабля ранить голову, а слово — душу.

Удар забувається, а слово пам'ятається.


Ведуча. Молодці учні 6 класу! Запрошую до слова учнів 6 і 7 класу.

1. Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світу ній!


Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!


2. Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.


3. В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.


4. То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить

5. Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.


6. На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.


7. І живуть тут люди

Добрі, працьовиті

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.


8. Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають.

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти...

То скажіть же, діти,

Що це за країна?


Разом. Наша велика славна Україна!

(Учні виконують пісню" Донечка Вкраїни ", музика і слова Наталії Май )

Ведучий. Четвертий скарб — усмішки та гуморески.

Я запрошую учнів 7 класу розповісти нам цікаві гуморески.

(Діти по черзі розповідають гуморески )


Ведучий. А до нас на свято завітали герої п’єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка ". Послухаємо про що ж вони говорять ?


Ведуча . П’ятий наш скарб - скоромовки.

Усі діти люблять скоромов­ки, їх теж складав народ. Діти легко переймають їх від старших, запам'ятовують і залюбки розважа­ються ними. Що це таке, ви, мабуть, вже зрозуміли зі значення слова «скоромовка» - скоро мовити, тобто швидко мовити.


Згадаймо деякі з них .Учні 8 класу знають їх , напевно , дуже багато .


(Проводиться конкурс на краще промовляння скоромовки)


Хитру сороку спіймати морока.

А на сорок сорок — сорок морок.

Мишка раз прийшла до кішки,
Уклонилась кішці в ніжки.

Кішці — смішки, мишці — нітрішки.


Цить, не плач, спечем калач,

медом помажем, тобі покажем,

самі з'їмо, тобі не дамо.


Кульбаба мала бабу, із баб кульбаб кульбабу, і пракульбабу бабу, що мала також бабу. А баба пракульбаби була пра-пра-прабаба всім бабиним кульбабам.

Така була кульбаба — сама кульбабам баба!


Три дроворуби на трьох дворах дрова рубали.

На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.


Кіт котові каже; — Коте, до комори кадуб вко­тим.

В кадуб вкинеш капустину, кілька китичок калини.


Сходи, сину, на часину, знеси, сину, сіна в сіни.


Кіт котив моток по току, коток попав на лапу коту.


Ведучий. Шостий скарб української мови — народні пісні.


Народна пісня — голос невсипущий.

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з мови сущого життя.


Мова рідна звучить солов’їна,

Звуки промені линуть у світ ,

Чую пісні своєї Вкраїни ,

Що лунатимуть ще сотню літ.

Я запрошую учнів 6 та 7 класів виконати чудову пісню

" А я живу на рідній Україні "


( звучить пісня "А я живу на рідній Україні" музика і слова Н.Май)


Ведучий. Сьомий скарб — лічилки.

«Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я усміхається»,— мовить народна мудрість. Ви вважа­єте, що гра — пустощі? Ні, це своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу. Люди свято бережуть свою мову, пісню і, звісно, гру.


Рухатись, бігати, гратися — це означає жити.

Для того щоб розпочати гру, потрібно роз­поділяти ролі. Як справедливо розподілити ролі? Для того, щоб усе було справедливо, вдаються до лічилок. Лічилка — це мініатюрний вірш із чітким ритмом. То ж послухаємо учнів 4 класу .


Учні розповідають лічилки.

Раз, два, три, чотири, п'ять — вийшов зайчик погулять...

Раз — ялинка, два — дубок, три — березовий гайок, а чотири — це травиця,

п'ять — мурашка- трудівниця, шість — колючий їжачок, сім — грибок-боровичок,

вісім — білка, дев'ять — пташка, десять — квіточка ромашка.


Летів рій бджілок зі ста лічилок.
Зійшлися діти, давай лічити.

Бо кожна бджілка, немов лічилка:

Кого укусить — жмуриться мусить


Бігли коні під мостами з золотими копитами.

Треба стати погадати, що тим коням їсти дати.


П'ять зайчаток вийшли з дому,

Спершу стали по одному,

Далі — в пари, топчуть сніг...

Хто без пари — геть побіг.


Учитель. Діти, ми сьогодні знайшли багато скарбів: казки, загадки, прислів’я, усмішки, гуморески, скоромовки, пісні , лічилки.

Але на цьому українські скарби не вичер­пуються . Наше багатство — це й оповідання, і легенди, і веснянки, колядки , щедрівки.

Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова! Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй нема ані кінця, ані краю. Тому кожного дня пізнавайте її скарби.

А до нас на свято завітали цікаві гості . Послухаємо їх .


( учні 10 класу зі сценкою "Афанасій Іванович та Хавронія Никифорівна " )

Афанасій. О великолєпная Хавроніє Никифорівно! О мону­ментальная Хавроніє Никифорівно! О безпардоная Хавроніє Ники­форівно! Як добре, що ви приїхали на ярмарок.

Хівря (ставить на стіл страви). Ви як скажете щось по-вченому, у мене аж мурашки по спині бігають.


Афанасій (завішує віконце). Учення без мурашок не буває.

Хівря. А важко це?

Афанасій. Латина? Як для кого. Для мене — пустяк. До кожного слова я додаю «ус» — і латина готова. Наприклад: лопата— лопатус, баба — бабус.

Хівря. Хавронія — Хавроніус.

Афанасій. Ні, ні, ні, ви особа поважна, ви будете Хавронієндо. Хавронієндо Никифоровендо.

Хівря. Ідіть, Афанасію Івановичу, до столу.

Афанасій. І випивендо, і закусендо.

Хівря (набік). Ну як не полюбити такого освіченого? Гос­поди, прости рабу твою (хреститься до ікони). Якого ж вам ще кушання, Афанасію Івановичу?

Афанасій. Розуміється, любові вашої.

Хівря (соромлячись). Бог знає, що ви вигадуєте, Афанасію Івановичу. То ви, боронь Боже, ще, чого доброго, почнете цілу­ватися.

Афанасій. Обов'язково почну і не однократно.

Афанасій Іванович і Хавронія співають дуетом і танцюють.

Афанасій

Я — амур ваш ніжний,

Ви — моя амурка,

В рясі білосніжній

Станцюю мазурку.

Хівря

Щоб було не тяжко —

Станцюємо разом.

Серце, наче пташка,

Забилось одразу.


Афанасій

Ви — небесне диво,

Заживем щасливо,

Свято, непорочно,

За писанням точно.

Хівря

Ох, любов мене чарує,

І бентежить, і хвилює!

Афанасій

Не хвилюйтесь, моя мила,

Обмине нечиста сила!

Разом

Ох, любов, ти нас чаруєш,

І бентежиш, і хвилюєш,

Без любові жити тяжко,


Б'ється серденько, як пташка!

До хати стукає Солопій..

Хівря (злякано): Кого несе нечиста сила?

Солопій. Це я.

Хівря. Ой, лишенько! Чоловік! Солопій!

Афанасій (хреститься). Господи, Господи, Господи... О, муки!

Солопій. Хіврюсю, одчиняй, не бійся, це я, Солопій.

Хівря. О, Господи! Ховайтесь. Ховайтесь кудись. Лізьте в піч.

Афанасій. У піч не полізу — там жарко.

Хівря. Під стіл!

Афанасій. Під стіл не полізу — там видно.

Хівря. Господи... Куди ж?

Афанасій. Куди? Сюди, ось у цей мішок.

Хівря. Та в ньому ж вугілля.

Афанасій. Мокрий дощу не боїться. Однаково чорніше за сажу не буду. (Ховається в мішок.) Вареничка, Хавроніє Никифорівно, ще вареничка...

Хівря похапцем дає Афанасію миску з варениками, відчиняє двері. Входить чоловік.

Хівря. Уже? Нагрівся сивухою, хоч викручуй!

Солопій. Ну, жіночко, рибонько, я ж жениха своїй дочці знайшов.

Хівря. От якраз до того тепер, що женихів відшукувати. Дурню, ти, дурню. То ти з цим і прийшов, щоб мене порадувати отим женихом?

Солопій. Ні, Хіврюсю, я за іншим ділом прийшов.

Хівря. О, Господи, за яким ще?

Солопій. Кум Цибуля мене прислав за мішком.

Хівря. За яким мішком?

Солопій. За отим, що з вугіллям.

Хівря. Навіщо йому той мішок?

Солопій. Забилися ми з кумом в заклад — на цілий штоф горілки. Кум каже: «Якщо мішок із вугіллям в річку кинути — він, як камінь, зразу бульк — і на дно». А я кажу: «Ні, куме, він спочатку піде на дно, а потім уже бульк...»


Хівря. Та що це ви, нехристи п’яні, придумали?!

Афанасій (висунув із мішка голову). Господи, владико живо­та мого! (Хреститься і ховається у мішку.)

Солопій (протирає очі). Привиділось? Чи не привиділось? Хіврю... Мішок зараз неначе хрестився.

Хівря. Де? Який мішок? Нализався й сам не знає, що меле. Іди вже, бо вкрадуть воза на ярмарку. (Солопій бере мішок.) Куди? Куди?

Солопій. Ти не бійся, я його тільки втоплю і зразу ж до свого воза. (Виходить.)

Хівря (розгублено). Господи, твоя воля! Що ж мені робити? Треба щось вигадувати, бо втоплять мого Афанасія Івановича. (Вибігає.)


Учитель. Ми українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.


Я запрошую наш дружний учительський колектив до виконання чудової пісні

( звучить пісня у виконанні учительського колективу " Ти моя Україно " )


Свято української мови


Підготувала заступник директора

з навчально-виховної роботи

Ходосіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Фастовець О.М.