shkolakz.ru 1 ... 2 3 4 5

Графік 5. Кредити банків за походженням їх капіталу




Як видно з графіка, кредитний портфель банків з іноземним капіталом за 2008 рік становив більше 400 млрд.грн., або 57% загальної кредитної заборгованості. Значна частина цих кредитів (понад 65%) була надана фізичним особам, переважно на споживчі цілі.

Залучаючи дешеві кредитні ресурси материнських банків та іноземних інвесторів, банки з іноземним капіталом надавали кредити в іноземній валюті за високими ставками на придбання товарів споживання, переважно іноземного виробництва, чим працювали на розвиток економіки цих держав, що негативно вплинуло на вітчизняну економіку і призвело до деіндустріалізації України. Внаслідок такої кредитної політики в країні сформувалась велика заборгованість в іноземній валюті, що створює значні труднощі для її повернення, загрожує стійкості національної валюти.


Графік 6.* Кредити в іноземній валюті



Як видно з графіку 6, обсяги кредитів в іноземній валюті у банків з іноземним капіталом більше, ніж у два рази перевищують обсяги таких кредитів у банках з українським капіталом.


Графік 7*. Кредити фізичним особам




А обсяги кредитів населенню (читай, кредитування імпорту) в групі банків з іноземним капіталом ще в більшій мірі перевищують обсяги таких кредитів у банках з вітчизняним капіталом.


На сьогодні розмір курсових різниць, сформованих за валютною заборгованістю внаслідок девальвації гривні у 2008 році, складає за приблизними оцінками майже 180 млрд. грн. або 18% від ВВП країни. Ця сума є еквівалентом тієї економічної шкоди, яку завдали країні реалізована у 2005 – 2008 роках програма зовнішнього залучення кредитних коштів, а також зменшення частки національного капіталу у банківській системі, і є платою за некомпетентні дії державних органів влади у 2005 – 2008 роках.

Для порівняння: у 2009 році податок з доходів громадян склав 45 млрд. грн., а податок на прибуток підприємств – 33 млрд. грн., загалом 78 млрд. грн. Зведені доходи державного бюджету – 273 млрд. грн. У порівнянні із цими показниками стає зрозумілим, що обсяг курсових різниць за валютними кредитами фізичним і юридичним особам у розмірі майже 180 млрд. грн. на сьогодні не має реальних і адекватних джерел відшкодування ані у державному, ані у приватному секторах економіки. Не має таких джерел покриття і суспільство в цілому. Сформовані курсові різниці за валютними кредитами і надалі будуть джерелом нестабільності як економіки в цілому, так і банківської системи зокрема. Не буде перебільшенням твердження, що відсутність чіткої стратегії покриття курсових різниць за валютною заборгованістю населення і підприємств вже у найближчий час може стати загрозою національній безпеці країни.

В умовах скорочення експорту, гострої недостатності іноземної валюти і девальвації гривні надані кредити в іноземній валюті стали головним генератором широкої масштабної банківської і економічної кризи в Україні.

Для підтримки ліквідності і платоспроможності банків Національним банком України були надані кредити рефінансування (переважно великим банкам) на суму понад 120 млрд. грн. З метою відновлення діяльності банків Урядом були виділені кошти на рекапіталізацію банків Укргазпром, банк “Київ”, Родовід банк, на суму 17 млрд.грн. Однак це вливання коштів не призвело до відновлення діяльності банків, а стосовно банків «Родовід банк» і «Надра», то у них до цього часу діє тимчасова адміністрація.


Слід відзначити, що процес рефінансування і рекапіталізації банків був непрозорим, проводився за відсутності чітких методик оцінки стану банків та критеріїв їх відбору, і це ще більше поглиблювало недовіру суспільства до державних органів влади.

В той же час, банки IV групи навіть за відсутності державної підтримки, мінімальної підтримки збоку НБУ у переважній більшості виявили стійкість до кризових впливів, про що свідчать наступні графіки:


Графік 8. Активи

(Базисні темпи зростання у відсотках до 01.01.2009р.*)




Як видно на графіку, активи банків IV групи були стабільними і зросли на 01.07.2010 р. при падінні у решти груп.


Графік 9. Зобов'язання

(Базисні темпи зростання у відсотках до 01.01.2009р.**)




Темпи зниження зобов`язань банків IV групи були найменшими.


Графік 10. Кошти банків у зобов’язаннях**

(Питома вага коштів банків в загальному обсязі зобов'язань групи)




Залучені кошти банків, включаючи рефінансування НБУ, у банків IV групи були найменшими, що говорить про відносно менше залучення під час кризи цією групою банків рефінансування НБУ.


Графік 11. Співвідношення капіталу до активів**




У банків IV групи найбільший рівень забезпечення активів власним капіталом.

Як видно з наведених вище графіків, банки 4 групи в основному зберегли своїх вкладників та клієнтську базу, а також уникнули декапіталізації, продемонструвавши навіть в умовах кризи збільшення розміру регулятивного капіталу. Зауважимо, що вказані банки належать, здебільшого, національному капіталу.


Збереження відносної стабільності груп малих та середніх банків не потребувало витрат з боку держави на їх рекапіталізацію, а отже дозволило зберегти бюджетні фінансові ресурси під час кризи. І ліквідація збанкрутілих малих та середніх банків не потребувала застосування складних адміністративних процедур. Компенсація депозитів вкладників в межах обумовленої законодавством суми проводиться в межах існуючих коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і не потребувала суттєвої докапіталізації його активів з боку держави.


Не беручи до уваги викладене, Правління Національного банку України 09.06.2010р. прийняло постанову №273, якою внесені зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій та інших нормативно-правових актів НБУ.


Цими змінами були встановлені нові вимоги до банків, а саме:

- мінімальний розмір регулятивного капіталу збільшено до 120 млн. грн.;


- встановлені підвищені вимоги до розміру регулятивного капіталу для здійснення окремих операцій (120-180-240 млн. грн.);


- банки, регулятивний капітал яких менший, ніж установлений Положенням №273, для збереження права на здійснення окремих операцій мають до 01.01.2012 р. збільшити регулятивний капітал до змінених розмірів;


- банкам, у яких розмір регулятивного капіталу менший, ніж 120 млн. грн., до часу приведення розміру регулятивного капіталу у відповідність до вимог постанови дозволено залучати вклади (депозити) від фізичних осіб (відкривати нові вкладні (депозитні) рахунки фізичним особам та поповнювати діючі) у межах обсягу залучених вкладів фізичних осіб станом на 17.07.2010р.


Прийняті НБУ нормативні документи грубо порушують Закон України «Про банки і банківську діяльність».

На сьогодні законодавство чітко визначає мінімальний розмір статутного капіталу для отримання банківської ліцензій на рівні 75 мільйонів гривень. Таким чином і абсолютний мінімальний розмір регулятивного капіталу не може перевищувати цю суму, інакше усі новостворені банки у перший день своєї діяльності стануть порушниками банківського законодавства.


Саме такий підхід до визначення ідентичності мінімальних вимог до капіталу діючих банків та статутного капіталу для отримання ліцензій, закладений у Євродирективі №2006/48/ЄС.

Своїми діями по обмеженню прав малих банків НБУ по суті створює додаткові конкурентні переваги групам великих та найбільших банків. При цьому порушуються інтереси вкладників-фізичних осіб, обмежується їх право на вільний вибір банку, право на поповнення вже розміщених вкладів.

Вклади населення шляхом опосередкованого адміністративного примусу скеровуються до груп великих та найбільших банків, які в той же час не є найбільш надійними.

Таким чином, в Україні проводиться політика концентрації ризиків банківської діяльності та створення для держави потенційних проблем “дуже – великий, щоб збанкрутувати”, заходи на обмеження яких обговорювалися на Самміті міністрів фінансів та голів ЦБ країн G20 у жовтні 2010 р.

За даними НБУ, дія постанови НБУ прямо впливає на 69 банків (або майже 40% діючих банків), які станом на 01.07.2010 р. не мали капіталу, у розмірі 120 млн. грн. А в цілому Постанова НБУ (в частині підвищення вимог до капіталу) ускладнює діяльність 110 банкам.

АУБ стверджує, що такі вимоги є порушенням концептуального принципу ринкової економіки – забезпечення умов рівної конкуренції для усіх учасників ринку. Наслідком їх стане витиснення малих та середніх банків з ринку депозитів фізичних осіб, що обмежить не тільки їх доступ до ресурсів, а і можливість кредитування. І це при тому, що саме малі та середні банки показували приріст кредитування протягом минулого кризового року на відміну від тенденції, що склалася у цілому по системі.

З одного боку держава наголошує на необхідності розвитку малого та середнього бізнесу, а з іншого - Національний банк усіма силами прагне усунути з ринку малі та середні банки, переважна більшість з яких - з українським капіталом.

Певною мірою політика нищення малих та середніх банків нав'язується Україні міжнародними фінансовими та консалтинговими організаціями в інтересах іноземного капіталу, підтвердженням чому є проект стратегії проведення реформ у напрямку «фінансовий сектор», підготовлений компанією MCKinsey, яким пропонувалося кількісне зменшення банків у два рази.


На наш погляд, політика примусового скорочення чисельності здорових банків, які навіть в умовах кризи працювали прибутково та нарощували капітал, не відповідає національним інтересам України.


Висновки:

- розгортання фінансової кризи в Україні було значно посилено неконтрольованим зростанням частки іноземного капіталу у банківській системі та швидким зростанням обсягів валютних кредитів, внаслідок чого при девальвації гривні виникла переоцінка заборгованості за валютними кредитами на суму майже 180 млрд. грн., що істотно зменшило платоспроможність позичальників та погіршило кредитні портфелі банків;


- банки використовували частину рефінансування НБУ на придбання валютних коштів та погашення зовнішніх зобов’язань, що поглибило кризові явища. Саме відтік валюти з банківських депозитів за кордон в IV кв. 2008 року в сумі більше 5 млрд. дол. США був основною причиною шокової розбалансованості валютного ринку і обвалу гривні.


- протягом 2005 – 2008 років банки з іноземним капіталом підтримували гіпертрофовані темпи споживчого кредитування, яке використовувалось переважно для придбання імпортних товарів, що сприяло виникненню від‘ємного сальдо торговельного балансу країни та негативно вплинуло внутрішнє виробництво товарів;


- малі та середні банки з національним капіталом долали кризові явища переважно без державної фінансової підтримки, зокрема рефінансування НБУ.


Сучасний стан національної банківської системи, можна оцінити наступним чином:

- Банківською системою досягнута хитка рівновага. Будь-яка необережна дія, зокрема з боку регулятора, може викликати поновлення панічних настроїв та поглиблення кризового стану.


- Банківська система за відсутності чіткої стратегії дій з боку НБУ перебуває у стані стагнації за всіма базовими показниками (прибуток, розмір капіталу, динаміка активів та кредитно-інвестиційного портфелю).

Графік 12. Динаміка основних показників діяльності банків





- Системна криза платоспроможності банків не подолана, а лише відтермінована за рахунок пролонгації рефінансування та стагнації попиту на кредит через падіння кредитоспроможності позичальників.


- Частка «поганих» кредитів у структурі кредитно-інвестиційного портфелю є небезпечною (до 30% від загального обсягу). Подолання потенційної кризи у фінансовому секторі потребує великих ресурсів: за міжнародною практикою приблизно до 40% ВВП протягом двох років.


- Робота Уряду і НБУ з банками – банкрутами не завершена. Пролонгація роботи з проблемними банками призвела до того, що майже 70% від їх кредитних портфелів на сьогодні є проблемними.


- Продовжується політика зовнішніх запозичень (криза нічому не навчила), при цьому досі не розроблена програма розвитку внутрішнього інвестиційного ринку, потенціал якого не використовується, а це більше 180 млрд. грн., які перебувають у готівці, 30-50 млрд. дол. США на руках у населення.


- Відсутня необхідна інфраструктура: ринок «поганих» боргів, механізми їх сек‘юритизації, система колекторських установ тощо. Тобто зовнішні фінансові продукти були запроваджені (і досі запроваджуються) на непідготовленому внутрішньому ринку.


В цих умовах суспільство в цілому та фінансова система зокрема потребують від НБУ вироблення (за участі професійних учасників ринку) нових стандартів банківської діяльності та адекватної потребам національної економіки стратегії розвитку банківської системи не тільки на посткризовий період, але й на фазу економічного зростання, що дозволить досягти ті цілі, які були поставлені перед країною в останній час.

Для цього варто використовувати і досвід світових фінансових регуляторів, які першими зіткнулись з проявами кризи і з нею борються.

Європейська комісія та ЄЦБ серед необхідних рішень, які позитивно впливають на фінансовий сектор, особливо велику увагу приділяють питанням розукрупнення банків. Аналогічні заходи планують провести і урядові інституції США, зокрема планується надати ФРС право вимагати від великих фінансових установ проводити примусове розукрупнення.


Базельський комітет з банківського нагляду на сьогодні запроваджує систему стандартів банківського регулювання Базель-ІІІ. Ці стандарти мають стати для України тим орієнтиром, до якого мусить прагнути банківська система України, включаючи і регулятивну політику НБУ.

Нова система міжнародних банківських нормативів Базель-ІІІ значну увагу приділяє регулюванню показника адекватності капіталу. Минула криза красномовно продемонструвала, що абсолютні показники розміру банківського капіталу самі по собі нічого не гарантують. Більше того, саме банки із значними показником власного капіталу, але із неадекватним розміром активів, стали першими жертвами кризи. В той же час, невеликі фінансові установи із порівняно невеликим розміром власного капіталу, але із адекватним розміром активів здолали пікові кризові навантаження.

Головна філософія Базелю-ІІІ – це перехід на жорстке контролювання саме відносних, а не абсолютних, показників банківської діяльності, головним чином показників адекватності та ліквідності.

Повний перехід банків на стандарти Базеля-ІІІ має відбутися у період з 2013 по 2019 роки.

Зауважимо, що стандарти Базеля-ІІІ мають стати єдиною регулятивною платформою для банківських систем країн G20.

Досвід аналітиків базельського комітету підтверджується і вітчизняною антикризовою практикою. Українські банки 4 групи, хоча і поступаються іншим групам банків у абсолютному розмірі капіталу, але за показниками адекватності капіталу є лідерами системи. Цим, передовсім, і пояснюється, чому саме малі банки найбільш ефективно здолали кризові явища, причому без державної підтримки (див. графіки 10 та 11).

Підсумовуючи опис сучасного стану банківської системи України, необхідно чітко відзначити найбільш небезпечну її рису, а саме - втрату нею цілісності. Власне кажучи, сукупність банків України перестала бути системою, починаючи з 2005 року, коли фінансовий ринок України було відкрито для зовнішнього поглинання.



<< предыдущая страница   следующая страница >>