shkolakz.ru 1 ... 2 3 4 5

V. Стратегічна розбалансованість банківської галузі і її функціональна неспроможність: як відновити галузь


Криза проявила наявність трьох фрагментів банківської системи України. Це банки з державним капіталом (5 банків) і з приватним українським капіталом (110 банків) та банки з іноземним західним (39 банків) і російським (10 банків) капіталом (див.Табл.1).


Чисто формальна фрагментація (за походженням капіталу) банківської системи України на український, західний і російський фрагменти, має за собою змістовну фрагментацію за їх стратегічною метою присутності в нашій країні.

Українському фрагменту банківської системи, як підсистеми української економіки, остання задає його стратегічну мету - постачання фінансового ресурсу до всіх її платоспроможних cуб`єктів і в першу чергу - господарюючих.

Стратегічна мета банків з західним капіталом ними задекларована – кредитування населення для придбання імпортних товарів. Тобто стимулювання споживання українським населенням товарів, вироблених чужими економіками, шляхом їх оплати в борг.

Російський фрагмент має своєю стратегічною метою через кредитування найбільш якісних промислових активів, в т.ч. і стратегічних, сприяти їх переходу під контроль російського капіталу та зміцненню позицій останнього на українському ринку. Тут мова йде про стратегічні напрями діяльності цих фрагментів в Україні і очевидно, що вони різноноправлені.

Ці напрями, безумовно, доповнюються іншими, другорядними, наприклад, західні банки обслуговують також західні компанії, а російські банки займалися рітейлом чи іпотекою, але то дохідний “довісок” до головної мети їх присутності в Україні.

Стратегічна мета присутності в Україні західного і російського фрагментів визначені не потребами української економіки, оскільки ці фрагменти не нею породжені, а визначені інтересами чужих економік і держав.

Стратегічні напрями діяльності цих фрагментів банківської системи України не могли співпадати з метою розвитку української економіки.


Допущене українською владою нічим не обмежене кредитування імпорту товарів народного споживання від “мобілки” до автомобілів не лише постачало ресурси чужим економікам, але й вбивало вітчизняних виробників, зменшувало кількість робочих місць і зайнятість населення – матеріальну основу життя суспільства. Воно ввело в боргову залежність населення, підприємства і бюджет від західного капіталу. А кредитування в валюті поклало на українців і валютні ризики. Їх грошовий вираз - 180 млрд.грн.

Дії російського фрагменту банківської системи України, направлені на скупку російським капіталом (часто державним) через російські державні банки в Україні привабливих з економічної і політичної точки зору промислових активів, вводять країну в політичну залежність від Росії.

Таким чином, через утворення чужорідних для української економіки і суспільства (за своїми стратегічними цілями) фрагментів банківської системи, за їх допомогою чужі країни досягали своїх економічних і політичних інтересів. Українська банківська система, за потурання безвідповідальної української влади, була розчленована на ці фрагменти і стала неспроможною повноформатно виконувати свої системні функції в українській економіці, виконувати їх для неї. За руйнацією банківської системи, саме як системи, йшла руйнація економіки країни.

“Посилення залежності банків від зовнішніх джерел пасивів у поєднанні з активізацією кредитування населення на придбання імпортних товарів із тривалим терміном споживання сприяло поглибленню макроекономічних диспропорцій через розширення для іноземних товаровиробників вітчизняного ринку збуту й обмеження інвестиційного потенціалу національної економіки, формувало основу для дефіциту торгового балансу та посилення тиску на курс гривні”. («Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави» Національна доповідь, Під ред. В.М.Гейця, А.І.Даниленка, М.Г.Жулинського, К.:НВЦ НБУВ, 2009. стор.181-182.).

Руйнація української банківської інфраструктури шляхом імплантації в неї чужорідних фрагментів в період з 2005 по 2008 рік, призвела до швидкої деіндустріалізації української економіки, ліквідації мільйонів робочих місць, масштабної трудової міграції, інших суспільних бід.


За умов наявності в банківській системі фрагментів, які працюють не на постачання фінансових ресурсів в українську економіку, а на їх постачання в інші економіки, українська банківська система фактично припиняє своє існування як системи, стає “сектором”, тобто – “порізаною”, в перекладі з латини.

Так українська економіка опиняється без своєї фінансової інфраструктури - своєї банківської підсистеми, здатної забезпечити трансформаційну функцію (залучення вільних коштів у одних господарюючих суб`єктів і кредитування інших), створити єдиний платіжній простір в країні, і забезпечити стабільність власної валюти. А без цих інфраструктурних банківських функцій українська економіка руйнується слідом за її банківською підсистемою. А руйнація економіки веде за собою руйнацію всієї соціальної інфраструктури: дошкільних закладів, освіти, науки, охорони здоров`я і т.д. І політики.


5.1.Якісна характеристика стану фрагментів банківської системи України.

Для всіх названих фрагментів банківської галузі характерною є погана якість кредитного портфеля. Але кожний фрагмент має і свої внутршні специфічні характеристики стану.

1. Державні банки.

- Недокапіталізація “націоналізованих” банків (Укргазбанк, “Родовід банк”, “Київ”) та тимчасова адміністрація в “Родовід банку”.

- Не повернення значної частини депозитів населення в націоналізованих банках, термін повернення яких вже давно минув. Соціально-політична небезпека.


2. Приватні українські банки.

- Безвідповідальність власників частини цих банків за долю банку і клієнтів, прикриття цієї безвідповідальності такою ж безвідповідальною адміністративною та судовою владою призводить до того, що при банкрутстві таких банків, їх власники виводять свої кошти з банків раніше, ніж вкладники і кредитори одержують свої, що підриває довіру до банків.

- Протизаконна діяльність деяких банків цього сектору (“конвертаційні” центри і таке інше) під прикриттям державних органів влади (корупція).


- Стратегічно помилковий, постійний дестабілізуючий пресинг з боку НБУ щодо зростання капіталізації банків IV групи, а тепер і III групи.

3. Банки з західним капіталом.

- Проблеми з недостатністю капіталу.

- Обмеженість джерел доходів. Збиткова діяльність.

- Ймовірність виходу банків з західним капіталом з українського ринку в найближчі рік-два.


4. Банки з російським капіталом.

- Висока концентрація обслуговування промислових підприємств України у цих банках.


За умов практичного застою у кредитуванні національної економіки протягом року - двох, здешевлення активів і подорожчання пасивів банків – існує реальна ймовірність настання неплатоспроможності окремих банків у всіх цих секторах банківської системи як і самих цілих секторів, а то й усієї галузі.


5.2.Причини функціональної неспроможності банківських фрагментів і банківської системи в цілому кредитувати українську економіку.

Основними зовнішніми щодо банків причинами є: поганий фінансовий стан позичальників, економіки в цілому, законодавчий і судовий захист спрямований на інтереси боржників замість інтересів кредиторів. Але кожен фрагмент має і свої внутрішні специфічні причини.


1. Державні банки:

- втручання державних органів в кредитну політику банків з метою розв`язання поточних фінансових проблем бюджету і державних монополій, що привело до неякісних кредитних портфелів у цих банках;

- невизначеність державної політики щодо подолання економічної кризи (“вона сама по собі проходить?!”) і, відповідно, нез`ясованість ролі державних банків в економічних процесах.


2. Приватні українські банки:

- потурання правоохоронної системи країни економічним злочинам в банківській сфері (корупція);

- відсутність довгостроково ресурсу.


3. Банки із західним капіталом:

- невідповідність їх нинішньої присутності в Україні їхнім стратегічним цілям;


- неможливість продовження здійснення попередньої стратегії кредитування населення на придбання імпорту з економічно розвинених країн через ймовірність заборони НБУ валютного кредитування і відсутність альтернативної стратегії;

- технологічна нездатність кредитувати українську економіку;

- проблеми з фондуванням від материнських банків.


4. Банки з російським капіталом:

- специфічні стратегічні цілі їх присутності в Україні протилежні інтересам української економіки;

- тиск російської політики на кредитну політику російських банків в Україні і підпорядкованість власне банківського бізнесу політичним цілям: політичні ризики.


Для всіх фрагментів їх функціональна неспроможність кредитувати українську економіку посилюється через системні ризики: валютні, адміністративні, судові, інфляційні, які створюються неадекватним державним управлінням економічними процесами в країні. Для всіх фрагментів банківської системи характерним є поганий фінансовий стан. В кращій позиції щодо фінансового стану і перспектив є російський банківський фрагмент, за яким стоїть державний капітал.

Але основною причиною функціональної неспроможності банківської системи України як системи є: розпад української банківської системи на фрагменти.


5.3. Ймовірність наростання проблем в банківській системі країни найближчі два роки.

Банки всіх названих вище чотирьох фрагментів за типом і походженням капіталу неспроможні кредитувати в помітних для українського суспільства і економіки масштабах. При ВВП країни майже в 1 трлн. грн. приріст кредитного портфеля юридичним особам системи склав за 8 місяців 2010 року 7,4 млрд. гривень, а протягом 2009 року було зменшення кредитної заборгованості.

Ключова проблема банківської діяльності в Україні – системна функціональна неспроможність, суть якої полягає у вкрай поганому виконанні банківською системою України свого призначення – забезпечення грошима кредитоспроможних господарюючих суб'єктів України, розрахунками між ними і стабільності національної валюти.


В 2010 році всі три банківські фрагменти мають проблеми зі здійсненням функції кредитування. Український - через фінансовий занепад українського виробника і власний поганий фінансовий стан. Західний – через стратегічну націленість на валютне кредитування населення, а не української економіки. Російський – через інші стратегічні цілі присутності в Україні, інші цілі самого кредитування українських підприємств.

При збереженні в Україні стратегічної безпорадності влади в макроекономічній сфері, в силу зацикленості суб'єктів політики на власних економічних інтересах, не буде відроджене економічне зростання для забезпечення зайнятості українського населення. Можлива лише інерція росту ВВП за рахунок деякого зростання споживання, джерелом покриття якого буде не зростання економіки і числа зайнятих в ній, а збільшення державного і суспільного боргу. За таких умов перспективи різних фрагментів банківської системи досить туманні.


  1. Державні банки.

Накопичення проблем з платоспроможністю банків. Банкрутство деяких з них. Банк “Родовід” може бути першим з його зобов'язаннями Укрпромбанку, але не останнім. Як супровід - суспільна дестабілізація. Перспектива - суттєве фінансове послаблення цього сектору банківської системи України і потреба в докапіталізації.

  1. Приватні українські банки.

Адміністративне витіснення з ринку банків з українським капіталом шляхом прийняття НБУ Постанови № 273 та прийняття ВРУ проекту Закону України № 08-84 про підвищення мінімального статутного капіталу банків до 500 млн. грн. На ринку залишаються порядку 40 банків здебільшого з західним та російським капіталом разом з державними фінансово нездоровими банками.

  1. Банки з західним капіталом.

При законодавчій забороні кредитувати населення в валюті, по-суті, забороняється їх попередня бізнес-стратегія. Альтернативи їй немає. Через те ці банки в найближчі 2-3 роки будуть займатися своїми наявними кредитними портфелями без суттєвої підтримки материнських банків. Таким чином є висока ймовірність їх виходу з українського банківського ринку в різні способи: банкрутство, згортання діяльності, продаж.


  1. Банки з російським капіталом.

Їх фінансовий стан визначається не їх комерційною діяльністю, а політичною доцільністю, яку визначає Москва. Якщо буде поставлена політична мета встановити повний контроль над українською банківською системою вона виглядає реальною в цих умовах. Питання лише в ціні. При бюрократичній ліквідації українського приватного капіталу в банківській системі; при радикальному послабленні фінансового стану державних банків; при ймовірному поступовому виходу з України західних банків практично одним дієздатним гравцем в українській банківській галузі залишаються російські державні банки. За описаних умов цей фрагмент один має перспективу.


5.4.Наслідки для України і крупного бізнесу.

Контроль над банківською інфраструктурою є контроль над економікою і, відповідно, над політикою. Втрата контролю українського державного і приватного капіталу над фінансовою інфраструктурою означає його підпорядкування політиці Росії. Так український капітал, в т.ч. і крупний з олігархічним разом, стає заручником політики Росії. Іншого варіанту при ліквідації українського сектору банківської системи в економіко-політичних тенденціях, що складаються, бути просто не може. Або політико-бізнесові сили, що тепер при владі в Україні, встановлять контроль українського капіталу над банківською системою, або разом з втратою цього контролю вони втратять свою владу в Україні і свої особисті бізнесові і суспільні амбіції.


5.5. Стратегічний напрям відновлення функціональності банківської системи України.

Збереження і посилення українського фрагменту банківської галузі є, по суті, порятунком України як економічно незалежної країни.

Щоб банківська система України здатна була виконувати її базові функції, треба позбутися розчленування банківської системи і зробити її цілісною щодо свого призначення, щоб кожен окремий банк і всі разом працювали в одному напрямі – забезпечення фінансовими ресурсами української економіки, отримуючи при тому свої прибутки.


Вихід один – відновити функціональну цілісність банківської системи шляхом або законодавчого обмеження присутності іноземного банківського капіталу в Україні (тут на перешкоді стоїть СОТ), або законодавством визначити стратегічні цілі діяльності для всіх банків, керуючись потребами української економіки, або обмежити сегменти діяльності для банків з іноземним капіталом. Автори Національного доповіді “Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015” (за ред. В.М.Гейця. – К.:НВЦ НБУВ, 2010. стор.111-112), наприклад, пропонують: «переглянути підходи до регулювання присутності іноземного капіталу в національному банківському секторі, передусім у часті обмеження сегментів діяльності для банків з іноземним капіталом».

Також необхідно негайно зняти адміністративний прес з банків з українським капіталом та відмінити Постанову НБУ № 273 і зняти з законопроекту № 0884 статтю про збільшення мінімального статутного капіталу банків до 500 млн. грн. та сформувати економічну стратегію, метою якої є збільшення зайнятості населення, та прискорення темпів економічного зростання, і включити в цей процес банківську систему, як інструмент фінансування виходу української економіки з кризи.


5.6. Стратегічні напрями відновлення роботи банківської системи на українську економіку:

- Дедоларизація української економіки.

- Формування внутрішнього довгострокового ресурсу.

- Оптимізація діяльності банків з іноземним капіталом, що направлена на виконання основної функції банківської системи - кредитування української економіки.

- Посилення нагляду за діяльністю банків на індивідуальній основі з акцентом на відносні, а не кількісні показники.

- Зупинення інфляційних процесів і мінімізація процентних ставок.

- Формування інфраструктури ринку проблемних активів.

Розробка і реалізація довготермінових заходів з поетапним контролем досягнення країною поставлених цих стратегічних цілей.



Експертна група і

Інформаційно-аналітичний центр АУБ

(вересень-листопад 2010 року)


* За даними АУБ по індикативній групі.

* За даними АУБ по індикативній групі.

* За даними АУБ по індикативній групі.

** за даними НБУ

*


** за даними НБУ



<< предыдущая страница